укр рус eng
 

Новини Київської ТПП

Микола Засульський: велосипедом по Україні

Захід + Схід = Україна
Подорожувати Україною на велосипеді для президента Київської торгово-промислової палати Миколи Засульського вже давно стало доброю традицією. Сісти на велосипед і вирушити в дорогу - найкращий спосіб вирватися з буденної рутини, відпочити і підбадьоритися. Чому саме цей вид транспорту? Відповідь проста: велосипед дарує повну свободу - можна побачити більше, милуватися краєвидами, спілкуватися з місцевими жителями і досліджувати ті маршрути, які іншому транспорту недоступні. 27 червня і 23 серпня 2017 року Микола Васильович разом зі своїм постійним партнером Василем Бондарцем вирушили подивитися на власні очі захід і південь України. Враження про побачене вони скрупульозно відобразили в дорожніх нотатках, частину з яких ми тут публікуємо.

На станцію Воловець приїхали поїздом «Київ-Ужгород». Проїхали вже велосипедами під вражаючими опорами залізничного моста і стали підніматися все вище і вище. Маршрут наш лежав до водоспаду Шипот.
Похід до водоспаду захопив, адже всюди чулося звучання води. Протягом усього шляху зустрічалися мінеральні джерела. Закарпаття вразило безліччю різних культурних пам'яток та історичних місць.

Так ми легко докотилися до села Межигір'я, а потім був Синевирський перевал висотою 1 км і довжиною підйому десь в 5-6 км. Панорама зачаровує: видно інші гори, полонини. Далі знову швидкісний спуск, як з американських гірок - 40-45 км на годину. Ось і село Синевир, до озера Синевир близько 18 км. Дорога, вище всяких очікувань, виявилася відремонтованою, не рахуючи невеликого підйому уздовж річки, та була обрамлена високими горами приблизно в 1500-1600 метрів.

Під'їхали до в'їзду на озеро, де був знову крутий підйом. Озеро невелике, на висоті 1 км над рівнем моря. Дорога до Синевиру і пейзажі навколо, як в Словенії. Вранці, коли нікого не було, озеро здавалось іншим - чистим, спокійним і надзвичайно красивим.

Дорога вниз нагадувала чудовий рекламний ролик. Свіже гірське повітря, шум потоків води, вмиті гори. Ось і поворот на реабілітаційний ведмежий центр. Добре, що є така реабілітаційна програма і люди, які рятують бідних ведмедиків з усієї України. Кажуть, що в центрі вже з'явилися ведмежата.
У селі Колочава дуже багато пам'ятників. Ще по дорозі помітили сліди від 1-ої Світової війни. Тут відвідали етномузей зі старими хатами, вузькоколійкою ще з часів Радянського Союзу та багато різних цікавих місць.

Далі проїхали гідроелектростанцію, і через те, що йшов набір води, річка Теребовля зупинилася, хоча перед цим був бурхливий потік. Уздовж дороги - джерела, джерела. Сухе русло через десяток кілометрів знову стало рікою.
Ось і село Драгово. Люди тут розмовляють на українському, чеському, угорському діалектах. Багато на заробітках і зароблені гроші вкладають в будівництво своїх красивих садиб.

Не доїжджаючи до Хуста ми заночували в селі Іза. Характерно воно тим, що тут основний промисел лозоплетіння. Чого тільки не плетуть: дачні меблі, кошики та декоративні чобітки під всяку всячину.
З ранку прибули в Хуст - симпатичне містечко, доглянуте. Ми скоротили маршрут і вирішили взяти гору навпростець з Хустським замком на вершині. Мабуть, ні в одному з міст ми не зустріли такої панорами Закарпаття, як долини Хуста. Хуст як на долоні - просто чудо.

Переправилися по мосту через річку Тису, ну і далі попрямували до села Бене, яке знаходиться недалеко від кордону Угорщини. Після затяжного дощу ми рушили на Берегово - столицю закарпатського вина «Чизай» та «Котнар». Центр міста цікавий, в архітектурі простежується вплив австро - угорської імперії.

Я пішов до місцевого «Сечене» - басейн з мінеральною водою + 330, яка, як кажуть, виліковує запалення суглобів через 10 сеансів. Вже на виїзді побачили знаменитий дегустаційний зал «Чизай». Думаю, в майбутньому з сім'єю ми його ще відвідаємо.

Далі дорога на Мукачево йшла через дубові ліси. Як приїхали, відразу стали підніматися велосипедами на Мукачівський замок. Замок дуже добре зберігся, при цьому мав три лінії оборони, кожна з яких була вище й вище. Панорама на Мукачево, гори і долину -захоплює, варто подивитися.

Уже в Ужгороді проїхалися по центру міста та й на вокзал. Дуже шкодували, що нам довелося їхати. У підсумку ми за п'ять днів велосипедами проїхали приблизно 351 км. Як висновок хочу сказати, що на Закарпатті живуть працьовиті, побожні люди, які роблять не тільки значний фінансовий внесок, а й грають вагому роль у розвитку культури України. На заході країни ще не розкритий величезний потенціал туризму.

23 серпня ми вирушили в чергову поїздку на південь, до Азовського моря. Ми переслідували кілька цілей: побачити Азовське море і подивитися своїми очима, що з себе представляє «коридор» через Маріуполь в Крим.

Наша експедиція почалася зі станції Розівка ​​в Запорізькій області. Вийшовши з поїзда, відразу сіли на велосипеди і рушили в дорогу. Проїхавши трохи більше 15 км, повернули на степовий заповідник «Кам'яні могили». Він був як дивовижне явище природи, адже серед степу «несподівано» вийшли на поверхню гірські породи, зализані колись древнім льодовиком. Ми під'їхали туди вранці і першими йшли по стежці серед незайманого степу. Скрізь росли кущі «кермеки» з блакитними квіточками, кущі дикого терну і ще безліч трав. Незабутня панорама відкривалася на десятки кілометрів. Пізніше сюди під'їжджали інші туристи і ми вітали один одного з Днем незалежності України. Відвідування цього куточка природи найяскравіше враження подорожі, навіть якщо б ми нічого більше не побачили - варто було сюди приїхати.

Ну і далі наша дорога була ближче до зони бойових дій. Ось і блокпост перед в'їздом до Маріуполя. Озброєні люди зареєстрували навіть код наших мобільних телефонів в комп'ютер.
Маріуполь підкорив своєю чистотою проспектів, сучасними торговими центрами та офісами. Під час екскурсії нам показали обгорілі будівлі мерії і Управління міліції, яке нагадувало будинок Павлова в Сталінграді.
Нашим місцем стоянки була копія мису Піцунда з сосновим лісом на березі Чорного моря. Ми поставили намети і миттєво заснули під зоряним шатром, адже за день проїхали 122 км. Вранці побачили прекрасний краєвид - сонце і поруч у ніг чисте море.
По дорозі до Урзуфу чулися постріли з гармат або мінометів. Йшло бойове навчання. Про напружену обстановку нагадували нерозібрані, але вже давно покинуті блокпости, що зяяли своїми порожніми очницями серед природи неосяжних полів. Все це вступало в якийсь дисонанс з мирним пейзажем.

Ось і Урзуф. Видно, що місто намагається справити хороше враження. Парк обрамляли класичні грецькі колони, які вінчали різноманітні фігури, в тому ж грецькому стилі. Після Урзуфа заїхали в Бердянськ і зупинилися на центральному пляжі. Людей було як оселедців у бочці. Цікаво було спостерігати за народом: хтось піднімався на парашуті за катером; хтось мчав на гумових колах; хтось пив пиво, їв чебуреки і бички. На зворотному шляху ще раз зупинилися помилуватися рибним базаром, де продавалася сушена риба, креветки, рибні балики.

Бердянськ як би розділений на дві частини - старе курортне і нове місто з прив'язкою до порту. Звичайно, в Бердянську нам ніде було зупинитися на нічліг в наметах, тому вибрали місце в кілометрах 25 від міста на березі моря.

Вранці ми поїхали в Приморськ. Дорога стелилася серед нескінченних полів. Тішило те, що все було розорано, оброблено та підготовлено до наступного сезону. Але засмутила одноманітність - соняшник, соя і пшениця, це як раз те, що тільки і беруть на міжнародних ринках. Також практично знищені вітрозахисні посадки, які народ висаджував, щоб уникнути вітрової ерозії ґрунту. Хто за цим стежить - риторичне питання.
У Приморську мурали на бетонних парканах хоч якось прикрашають місто. На базарі люди дивувалися, що ми з Києва, але все нас вітали. Купили смачний виноград - такого у нас в Києві немає. Центр міста дуже доглянутий, всюди вивішені українські прапори. Загалом, Україна.

У селі Райковка ми побачили фронтони будинків, які схожі на будинки в Одеській області, так будують болгари. Ми виїхали до заплави річки і попрямували до моря. Стояло кілька машин з наметами. Через невеликий шторм прибережна смуга була покрита водоростями. Однак море було чисте і тепле. Вдалині виднілися в великій кількості вітряки. Коли стемніло, вони запалилися гірляндами вогнів. І ось уявіть картинку - червоний захід, на небі молодий місяць, далеко гірлянди вогнів, шепіт моря, найчистіше повітря і це все твоє!
Не виїжджаючи на трасу вирішили дістатися до дивного за назвою пансіонату «Екскрібул». Там був просто розкішний пляж метрів 200 - 500 в обидві сторони, а на пляжі кілька груп відпочиваючих. Це дуже привабливе місце, сюди б вкласти капітал і ось тобі болгарський курорт - Золоті піски або Албена. Але, думаю, це все буде в майбутньому.
За селом Ботиєво вже ближче побачили вітроелектростанцію, кінцева потужність якої повинна бути 900мВт. Уже працювало близько 70 найпотужніших вітряків. Україна має колосальний потенціал відновлюваної енергетики.
Приморський посад, виявляється, був знатним місцем для відпочинку, ми це відчули по низці машин в обидва боки. Море чисте, досить глибоке, людей на пляжі багато. Пару годин промайнули швидко, і треба було їхати вже до кінцевої точки - Мелітополь.

Мелітополь виявився великим містом. Нижній Мелітополь схожий на наш Поділ зі старовинними будівлями, а верхнє місто, як ніби суміш сталінського класицизму з сучасною архітектурою. На центральній площі стоїть сквер з фонтанами і великим оглядовим майданчиком, де ми зустріли інших велосипедистів. Хлопець з дівчиною за день проїхали приблизно 120 - 140 км з боку Бердянська і з великим подивом послухали нашу розповідь про мандри по Україні.

Підводячи підсумки подорожей від Заходу до Сходу України, хочу відзначити, що не важливо в якому регіоні ми живемо, адже ми єдина країна і єдиний народ! Я на власні очі побачив весь потенціал України. Наша країна - просто неймовірна. Кожне місто, селище, гори, ліси, річки, море - все має свою особливу атмосферу, створену природою, часом і чудовими людьми! Краса нашої держави не може залишатися непоміченою. Я вірю, що в найближчому майбутньому ми разом відкриємо Україну для світу, відкриємо Україну для українців.

Читайте також:Запрошуємо експортерів в спеціальне іміджеве видання «ЕКСПОРТЕРИ МІСТА КИЄВА»У Києві відсвяткували 135-річчя будівлі клубу Купецького зібрання11 грудня запрошуємо на семінар по безпеці роботи компаній на зовнішньому та внутрішньому ринкахЕкспертна комісія визначила переможців щорічного конкурсу «Столичний стандарт якості»Дайджест новин за листопад вже розісланий членам КТПП та партнерським організаціямВиставка «Вироблено у Молдові» відбудеться 31 січня – 4 лютого 2018 року в КишиневіКалендар міжнародних виставок та заходів на 2018 рікІталійська Палата висловила подяку Київській ТПП за налагодження співпраці між українськими та італійськими підприємцямиТренінг від ЄБРР із енергоефективності у промисловостіКиївські виробники та представники влади спільно обговорили існуючі проблеми в промисловості

Календар подій

Грудень 2017
ПнВтСрЧтПтСбНд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
вул. Б. Хмельницького, 55,
Київ, МСП, 01601, Україна
info@kiev-chamber.org.ua
тел: +380 44 482-0301
факс: +380 44 482-3966
Київська торгово-промислова палата.
© 2014 Всі права застережені.
Розробка сайта - Exipilis