укр eng

Онлайн-журнал

МИКОЛА ЗАСУЛЬСЬКИЙ: «МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ – ТІЛЬКИ В ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ»

Нинішній випуск журналу Київської торгово-промислової палати не випадково присвячений проблемам експорту. Чому питання експорту таке важливе сьогодні для українських виробників?

Ця розмова архіважлива. Найголовніше наше завдання – націлити наших членів Палати, наших виробників на те, щоб вони максимально звернули увагу на можливості експорту своєї продукції. Що це дає підприємству? Насамперед – підняття культури виробництва, технологічного рівня, адже доводиться брати участь у конкурентній боротьбі, також це – вивчення світового досвіду. Компанія, яка експортує, відповідатиме міжнародному рівню і може конкурувати не тільки на зовнішньому, а й на вітчизняному ринку. Друге: експорт забезпечує практично чверть доходу України – це великі обсяги, і тому цей напрямок потребує найпильнішої уваги. Третє: надходження коштів в валюті – це фінансова підтримка діяльності компаній. І головне: розвиток експорту дозволяє залучати робочу силу, тобто створювати нові робочі місця і забезпечувати працівників певним рівнем заробітної плати.

Останні два роки українські виробники, що працюють на експорт, опинилися в дуже непростій ситуації – звичні ринки РФ закрилися, а на інших ніхто особливо з відкритими обіймами не чекає. Наскільки важко підприємствам переорієнтуватись і в яких саме галузях виробництва?

Я не можу оминути величезну проблему, пов’язану з тим, що наші виробники, які були прив’язані до ринку під назвою «Радянський Союз», сьогодні повинні знайти альтернативу своїм товарам, своїм послугам на інших ринках світу. Частково вона вирішена в сільському господарстві. І по багатьох позиціях сільськогосподарського виробництва зайнято провідні місця в світі. Але ще необхідно зробити величезну роботу і у галузі промисловості, яка була дійсно дуже міцно прив’язана до ринків Російської Федерації. Я можу констатувати: на сьогодні існує тенденція загального спаду експорту і зовнішньої торгівлі України. Ця тенденція почала вимальовуватися у 2012
році, у 2013-му вона продовжилась, а у 2014–2015-х роках прийняла «галопуючі» темпи спаду експорту. Це дуже тривожна нотка. Сьогодні Палата виступає із спеціальним номером нашого журналу для того, щоб зорієнтувати наших членів Палати, наших виробників на те, що експортом потрібно займатися, і займатися дуже серйозно. Виклики, які стоять перед бізнесом країни дуже непрості, і без експорту ми не зможемо вирішити загальнодержавні питання, тобто ті питання, які безпосередньо впливають на сталий розвиток української економіки.

Наскільки реально сьогодні нашим компаніям вийти на нові ринки – Євросоюзу, країн Азії, Африки? Що для цього потрібно?

Все це абсолютно реально, але, безперечно, потребує певних зусиль. Часто ця робота може бути довготривалою і потребує оформлення цілого ряду документів необхідних при експорті. Наприклад, ПАТ «Миронівський хлібопродукт» витратив не один рік на отримання дозволів на експорт своєї продукції (м’ясо курки). Аналогічно по соняшниковій олії і по інших сільгосппродуктах. Тобто я хочу сказати: хто розраховує на швидкий результат – хай взагалі цим не займається, з цього нічого не вийде. Я можу навести такий приклад нашого провідного підприємства «Фанплит», яке 30 років тому мало великий обсяг експортної продукції до Ірану та Іраку. Нажаль, з роками ці контакти були втрачені, і «Фанплиту» знадобилось чимало зусиль впродовж 4 років для того, щоб відновити ці контакти. Це дуже копітка робота, в результаті якої було подолано великі перешкоди. Хто ставить за мету вийти на зовнішній ринок, той цієї мети досягає.

Тенденція спаду експорту спостерігається по всіх країнах, чи є винятки? Якщо так, то в яких напрямках?

Ми маємо певну статистику: за підсумками 4 місяців 2016-го року експорт зріс в такі країни, як Таїланд – 75%, Гонконг – 45,6% , Індія – 37,7%, Індонезія – 35,4%, та інші країни східно-південного напрямку. Дійсно, ці країни можуть із задоволенням брати нашу продукцію і це потрібно підтримувати. Є також невеличке зростання експорту і в країни Євросоюзу: за перше півріччя 2016 р. – 104,6%. Тому над цим потрібно працювати.

Для того щоб світ дізнався про наших виробників, ми запрошуємо українські підприємства до участі в міжнародних виставках. Тільки нинішнього року ми беремо участь у 8 виставках за межами України. Це Африка, Азія і Європа. Ми вже були в Тегерані, Барселоні, плануємо виставитись в Парижі та Дубаї. Головний напрямок цих виставок – агросектор, продукція переробки сільгосппродуктів та устаткування, яке може переробляти агропродукцію.

Що у першу чергу потрібно знати тим виробникам, які націлились вийти на нові ринки?

Перш за все необхідно вивчити ті території, ті ринки, куди ви плануєте щось продавати. Цим можна і самому займатись, а можна звернутись у спеціалізовані фірми. Є Київська ТПП, яка надає аналітичні довідки відповідно до потреб клієнтів по тих чи інших ринках. Друге – необхідно знайти партнера і отримати відповідну допоміжну інформацію: наскільки солідний цей партнер, упевнитись в тому, що він вас не підведе у подальшій роботі. Тут може стати в нагоді і дипломатичний сектор держави, який зараз докладає чимало зусиль для того, щоб допомогти нашим підприємствам. Ми завжди відчуваємо допомогу від дипломатичних представництв України за кордоном. Саме від них ми отримуємо абсолютно чітку інформацію стосовно тих країн, куди приїжджаємо, і пропозиції щодо допомоги нашим виробникам, а саме: як вийти на ті чи інші ринки, як знайти партнерів. Далі потрібно розробити бізнес-план, який би враховував законодавчу специфіку цих країн, і почати шукати собі партнера. Але найперше, що потрібно зрозуміти, – наскільки ваш товар чи послуга є конкурентними.

Ті підприємства, що бажають вийти на міжнародні ринки обов’язково повинні мати націлену на майбутнє стратегію з чітким визначенням тих завдань на які треба зробити ставку і баченням того місця в міжнародній інтеграції яке може зайняти це підприємство.

Крім того необхідно забезпечити прозорість діяльності організації, що може бути гарантією забезпечення грошовими фінансовими ресурсами з боку іноземних партнерів.

Схема звичайна – через внутрішній ринок постійно інвестувати процес виробництва і вийти на міжнародний ринок із запровадженням міжнародних стандартів.

І звичайно це потребує серйозної кваліфікації персоналу та створення команди однодумців при вирішальній ролі керівника-лідера.

Один з напрямків діяльності торгово-промислових палат – допомога українським компаніям при виході на міжнародні ринки. Якого роду надається допомога і яка робота є найбільш ефективною?

Безумовно, торгово-промислові палати зорієнтовані на допомогу членам Палати, і перш за все це – вихід на інші міжнародні ринки. Це є і в статуті КТПП, і фактично ми маємо все для того, щоб надавати певну допомогу в цих питаннях. Торік ми зробили 5 виїздів – 4 з них на міжнародні виставки: в Німеччину (двічі), в ОАЕ (Дубай), у Південну Африку та ще була бізнес-делегація до Узбекистану. Загалом 49 українських підприємств представили свою продукцію та послуги на таких міжнародних заходах. По-друге: для того, щоб знати як торгувати і не потрапити в неприємності, потрібно навчатись. Для цього Палата організовує в Центрі бізнес-освіти цикли відповідних семінарів, колоквіуми та інші заходи, де ми вчимо наших представників бізнесу. Минулого року таких заходів було проведено понад 90, загалом на них побувало близько двох тисяч слухачів. Деякі виїжджали на стажування в Австрію, де ми організовували навчання безпосередньо в компаніях. І мені здається, що це – дієва допомога для наших членів Палати. Окрім того, ми маємо певні випадки, коли наші підприємства стикаються із недобропорядними клієнтами. І тут включаються вже юридичні механізми, доходить і до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Таких випадків чимало – це стосується якості і обсягу продукції, що не відповідають прописаним в контракті, і порушення термінів поставок.

Крім того, ми організуємо бізнес-місії і приймаємо у себе делегації інших країн. І проводимо безпосередні переговори, наприклад, під час засідання Міжнародного Трейд-клубу. Трейд-клуб об’єднує понад 60 комерційних аташе, які акредитовані при відповідних амбасадах, розташованих в Києві. Нещодавно ми змінили формат цього заходу. Раніше це була зустріч під час засідання за участю представників амбасад. Тепер ми захід розділили навпіл: перша частина – це вільне спілкування зацікавлених членів Палати та інших компаній безпосередньо із комерційними аташе, тобто переговори В2В, а друга частина – більш офіційна, де в рамках засідання Трейд-клубу обговорюються проблеми, які мають місце в роботі комерційних аташе. Я вважаю цю роботу дуже ефективною, і про це свідчать цифри. Наприклад, нинішнього року на 25 представників посольств прийшлося 120 організацій, які виявили інтерес до участі у переговорах із представниками цих країн.

На Вашу думку, сьогодні влада допомагає у просуванні товарів і послуг за кордон? Що потрібно поміняти на законодавчому рівні, щоб поліпшити і спростити товарно-економічні відносини з іншими країнами?

Я вважаю, що сьогодні вже назріла ситуація, коли потрібно приймати закон про експортно-кредитне агентство. Цей закон уже пройшов усі комітети і знаходиться зараз у Верховній Раді. І я хочу сказати, що це стане потужним механізмом для просування нашої продукції на зовнішні ринки. Мені дуже сподобався приклад, що було наведено на засіданні комітету ВР з питань промисловості. Херсонський суднобудівний завод и одна шведська компанія брали участь у тендері на будівництво судна. І незважаючи на те, що наша робоча сила набагато дешевша, ніж у Швеції, херсонці цей тендер програли. І постало запитання: як це так могло статися? Відповідь полягає у різниці відсотків по кредитах: у нашої компанії виплата процентів склала би близько восьми мільйонів доларів, а швецька компанія взяла кредитні ресурси з нульовим дисконтом, і за той же термін має заплатити лише 300 тисяч доларів. І, безумовно, тендер виграли шведи, адже це перекрило всі витрати, які вони мають стосовно робочої сили і вартості матеріалів. А нашу компанію ця фінансова складова повністю вибила з участі в тендері. Тому і потрібно таке експортно-кредитне агентство, яке мало б певні кошти і фінансувало б подібні проекти не під 30-40%, а під умовний відсоток і забезпечило б проходження цього контракту. Наприклад, у Білорусі подібне агентство має близько 200 мільйонів доларів. Я вважаю, що це було б важливим кроком для того, щоб українські підприємства мали змогу брати участь у тендерах на рівні з іншими країнами.

Що для цього робиться торгово-промисловими палатами, адже ці організації – найчисленніші бізнес-об’єднання?

Я зараз готуюсь виступити на засіданні Комітету з питань підприємництва і хочу навести деякі приклади того, що ТПП не стоїть осторонь цих процесів. Наприклад, ми маємо лист від кінця липня 2016-го року з ТПП України про те, що за результатами зустрічі з прем’єр-міністром паном Гройсманом В. Б. було ухвалено протокол цієї зустрічі, де головними питаннями визначено: своєчасне повернення експортерам податку на додану вартість, припинення неправомірних перевірок бізнесу та визначення чітких критеріїв проведення таких перевірок, удосконалення роботи митниці в частині повернення митних платежів. Багато робиться палатами стосовно залучення наших членів Палати до участі у різноманітних заходах, які відбуваються на державному рівні за кордонам. Це і участь у бізнес-місіях, безпосередня допомога окремим членам Палати щодо виходу на зовнішні ринки.

Вихід на нові ринки – справа нешвидка і дуже витратна, адже потрібно вивчити можливості, посунути конкурентів, зуміти втриматися. Це під силу тільки великим компаніям, або є шанси у середнього і малого бізнесу?

Безумовно, більше шансів мають великі компанії. Наприклад, тільки участь у виставці потребує витрат у кілька тисяч євро – не кожна середня і маленька компанія може витратити стільки. Це може дозволити собі тільки велика компанія. Але ми зустрічаємо все більше і більше компаній малого і середнього бізнесу, що прагнуть налагодження контактів за кордоном, а для їхньої участі у цьому нами надається відповідна підтримка. До речі, у західних країнах існує така практика: якщо бізнес-місія організована якоюсь суспільною організацією, тією ж торгово-промисловою палатою, то 50% витрат по цьому заходу бере на себе відповідна структура, приміром, Міністерство економіки, яке компенсує ці витрати бізнесу. Ми не можемо зараз сказати, що таке у нас можливо. Але ми тримаємо це в полі зору і вже сьогодні намагаємося завдяки підписаним угодам із нашими партнерами за кордоном зменшити витрати наших підприємців на участь у тих чи інших виставках майже вдвічі.

Які напрямки і які неосвоєні ринки для українських виробників Ви вважаєте найбільш перспективними?

Я вважаю, що Україні сьогодні слід більш уважно придивитися до ринків Африки та Південної Азії. Ми маємо інформацію про індонезійський ринок, про пакистанський ринок, про ринки Південної Африки – і вся ця інформація дуже позитивна.
І ми вже бачимо статистику зростання експорту у Таїланд, Бангладеш, Ефіопію, Конго, В’єтнам, Йорданію, Панаму, Сінгапур, Пакистан – ці ринки дуже перспективні для нашої країни. І туди може експортуватися не тільки агропродукція, але і деякі технологічні вироби нашої індустрії. Але, як я вже неодноразово підкреслював, швидко завоювати їх не вийде. Копітка праця та терпіння – і все у нас буде добре!